Коли мить, загубла і раптова,
Анемічно блискає в душі
Коли слово - відстань міжголова
Час стальні виточує ножі.
Що для тебе, доки ще не пізно
Їхніх вуст солодка блекота?
Їх сердець протести жалюгідні?
Згнилих душ оправа золота?
Хто для тебе мати найрідніша?
Де для тебе Вкрайна дорога?
Намолись, надумай, наживися
А тоді в розруху озирнися
Що твоя залишила нога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510066
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Наталя Гайдамака