Під кулі свист, під шум гранати,
Як важко все, це передати
І страх, і біль, і метушню...
Коли стріляють у товпу,
Де ти стоїш в перших рядах
І відчуваєш ввесь той жах,
І плач, і крик, й калюжі крові,
І юні хлопці майже голі...
Під "-10" з водомета
Пішла атака... Мабуть третя,
Не за цілу оцю добу.
Фатальну для кількох вкраїнців...
Яких відправлять в морг...
А в скриньці, уже додому повезуть.
Під вигуки гучні майдану,
Під пісні звуки окаянні,
Які із розуму зведуть...
У кого психіка здорова,
Не кажучи у кого хвора
Ті звуки душу розірвуть.
Та що там душу - Україну...
Пустять по світу і єдину
Неначе липку обберуть,
Розділять, розшматують, розірвуть...
Розкрадена, згоріла, вбога,
Не скориться й прийде до Бога,
Для себе доленьки просить,
Для себе та свого народу...
Де люд збіднілий та убогий,
Розгублений, нещасний люд.
Шукає долі за кордоном,
Де при батьках живих, здорових
Їх діти сироти ростуть.
І вислухає Бог Вкраїну.
Й підніме Він її... І бідну
З колін поставить Він на ноги,
Й розлізуться в свої барлоги
Усі злодії та злий дух...
Який блукав поміж народом
Розпалюючи бунт та лють...
І заживемо ми у мирі,
І будем вірними Вкраїні й Богу,
І буде жити в нас той дух,
Дух патріата, дух героя
Що захищатиме до скону
Вкраїну-матір й мирний люд.
10. 03. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Наталя Боднарук