Дівчинко, а ти знаєш, що себе продаєш?
Так, саме продаєш, за безцінь і за лахміття,
Ти загубилась посеред сотень тиш,
Серед сухого і німого віття...
Дівчинко, тобі ж огидні його дотики до шкіри,
Його голос і пусті банальні фрази,
У тобі ні каплі совісті, ні віри,
Лише дикі і хижі образи...
Дівчинко, невже Париж дарує щастя?
І ти можеш купити за гроші гармонію?
Він стискає до болю твої зап'ястя,
І ти перетворюєшся у німу колонію!
Дівчинко, чому на очах нестримні сльози?
Ти ж мріяла про таке життя,
Випрошувала знущання і погрози,
Лише за те, щоб бути, як сміття!
© Наталія Шафран
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510261
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Наталія Шафран