Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
не хочу вороття.
Є сила у тобі,
яка земним створінням
Не може буть властива –
я підкоряюсь їй...
Твій кожен жест – знамення,
а погляд випромінює
Божественний генезис
володарки стихій.
Окреслила навкруг нас
ти безкінечну лінію,
Замкнула контур долі ти
на зоряних шляхах.
І я, підвладний фатуму,
сповідую релігію
Душі твоєї чистої
і на коліна вкляк…
Твоє обличчя, зоряним
осяяне промінням,
Є образом пречистим,
предметом поклоніння…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510269
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Юрij Бyжaнuн