10.08.1992
[b]Закон 40.[/b]
[i]Преамбула
Кожний раз коли Людина чи будь-яка інше розумне створіння Хомо вважає, що Царство Життя замикається тільки на нього, то воно мимоволі потрапляє у лабети ситуації, з якої виходу в межах світогляду цього створіння немає.
Це говорить лише про те, що це створіння є самозакоханим, що воно стає чи вже стало на шлях самоліквідації, бо саме через такі обставини свого світогляду воно потрапляє у тупиковий напрямок розвитку.
Кожне розумне створіння повинне рано чи пізно зрозуміти, що не може існувати щось у Всесвіті чи у Космосі в єдиному екземплярі. Будь-яке явище, а особливо Життя, завжди створюється НадВищим Розумом не як унікальне явище, а як модифікація вже існуючого явища. Окрім цього слід враховувати і те, що ніщо, ніколи та ніде не створюється заради самого процесу Творіння. Все завжди має Мету.
Зі стародавніх часів людина питала себе та Бога: "Навіщо я існую?" Бог мовчав. Сама ж людина ще не здатна була зрозуміти, що її питання до Бога завжди передчасні.
Іншими словами: кожен у Житті завжди повинен бути готовим отримати відповідь на головне питання свого Буття: "Навіщо я існую? Куди ми ідемо? Хто ми?" Але відповідь він почує та отримує тільки тоді, коли буде готовий до цього.[/i]
[b]ЗАКОН
Кожний представник кожної Цивілізації будь-якої площини, Світу, агрегатного стану та будь-якого прояву Життя завжди існує до певного моменту як первісна форма Вищого Розуму.
Для певного створіння Розуму стан Вищого Розуму є станом Імаго.
[/b]
[u][i]Висновок 1.[/i][/u]
Для Хомо Сапієнс сапієнс НадВищий Розум є Імаго його існування.
[u][i]Висновок 2.[/i][/u]
Враховуючи, що Хомо Сапієнс сапієнс є створінням багатомірним, його Імаго є багатомірним/багатогранним. Тому Шлях до Імаго для Людини є шляхом засвоєння агрегатних ніш, відведених для неї Творцями.
[u][i]Висновок 3.[/i][/u]
Ніколи та ніхто ще не міг уявити чому та на скільки глибоко сидить так звана боротьба Добра та Зла в Хомо Сапієнс.
Все, що пов'язане з біологією Хомо, є представником Зла, все, що пов'язане з Тонкими агрегатними станами, є представником Добра. Але все це в Людині переплетене, взаємопроникле та взаємопов'язане, бо саме така структура суті Людини дає йому можливість крокувати шляхом до Імаго, долаючи саму себе.
Для Людини, як Носія Життя/Розуму, завжди є початком Нуль Вертикальна Раса, а закінченням, тобто станом Імаго, є Абсолют. Але кількість Вертикальних Рас від 0 до Абсолюту у різних Світах, Цивілізаціях і навіть для індивідуумів різне.
*******
"Хіба Пан помер?" 300 х 440;
монотипія; 03.07.1976
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510323
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Левчишин Віктор