Чи злічити всяку мить?
Чи часів вимірна нить?
Попереду лине ранок,
слідом сходить день на ганок.
Хоч хвилинка не тривка,
та годину приклика:
мчить часиночка до часу –
от і день ясний загаснув.
Ґречний вечір – чемний пан
червонястий свій жупан -
шитий зорями, атласний
підстеляє нічці красній.
Кругла, наче барабан,
пругом котиться доба, -
поспішає, мчить хутчіше
у жерло до пана тижня.
Семерко ум'явши діб,
тиждень здорово окріп;
з братцями трьома зухвало
місяця оперезали.
Місяць крекче – бо йому
страх затісний тижнів жмут, -
ще хоч двійко діб додати
просить велет череватий.
На дванадцять голосів
місяць всяк заголосив,
що злічити їх не хочуть,
що вони ганяють скочки
хороводом споконвік
ув один і той же бік,
що набридло їм чвалати,
що потрібен гідний ватаг!
На поріг вилазить рік
ги дорідний носоріг:
і гарикає сердито,
що мабуть давно не бито
тих дванадцять молодців,
що не слухають вітців.
Зашарілись задири,
шикувались за ранжиром
та й попхалися в наряд -
наглядати час та лад.
Зорі ходять небесами,
хоровод ведуть з часами,
не злічить років числа -
рахівниця замала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510354
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 09.07.2014
автор: Еkатерина