Скелет споруди, зграбно вигнутий каркасом...
Глухий пейзаж - всього лиш пам'яті сегмент.
Та непідвладний світ мирян владиці - Часу,
коли із вічністю вінчається момент.
Взір палача набули грізні циферблати
й рубці червоні на тілах календарів...
Комусь забракло ватри, аби запалати,
хтось через іскру непомітну вщент згорів.
Свободу рухів не зупинить оніміння.
О наша суть! О ця невтома жага волі!
Коли наступний щабель - прохане успіння,
а перед ним - безхитрі діти сивочолі.
Незнаним зваблюють, запрошують в політ
безмежних просторів обійми розпростерті.
Із тріском в скронях перероджується світ,
коли життя ламке вінчається зі смертю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510360
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Марат Єсенський