Я так люблю мелодію дощу.
Вона усі життя окраси має:
Ось смуток тихо стука по плащу,
А чуєш,рондо по даху співає.
То відчай ллється ринвою,пищить,
А то,як у коханні серце б’ється …
Та ні,так по вікні дощ стукотить ,
Немов душа п’яніссімо сміється.
І знову рветься дощик із хмарин,
Як той закоханий кидається під ноги,
Мелодія його знімає грим
В ній істина і радості, й тривоги.
10.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510393
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: леся квіт