Ви не знаєте,що таке ентропія? Так,звичайно... Навряд чи знаєте. Ентропія - це коли... Це коли енергія поступово зникає, коли сідає довбана батарейка,коли край, коли капець,коли руйнується Всесвіт. Без причин, без будь яких зовнішніх впливів,бо немає ніякого "зовні". Є тільки Всесвіт. Всеохоплюючий і всепоглинаючий. І він руйнується. Тому що... Тому що ВСЕ (!) і ЗАВЖДИ (!) руйнується...
Мій Всесвіт руйнується. МІЙ! ОСОБИСТИЙ! ВСЕСВІТ! Поки що видно лише малесенькі тріщинки, скоро тонкі павутинки побіжать все далі і далі,і далі,і далі...З'єднаються в чудернацьке мереживо,а потім... В одну мить все розсиплеться...
Я сотворив цей Всесвіт. І не за сім днів. За багато-багато років. Я міряв свій Світ пружними крилами: сліпучо-білим,з м'якими ніжними пір'їнами, і шкірясто-перетинчатим ,чорнішим найчорнішої чорноти. Я тут Бог і Диявол,суддя і злочинець,кат і жертва,творець і творіння.
Нічого не сталося екстраординарного: не змінилися переконання,не перевернувся з ніг на голову світогляд,не зруйнувалися принципи. Просто все завжди прямує до ентропії.Просто все в цьому Всесвіті трималося волею творця,волею свого бога... Бог стомився.
Опустивши свої крила,одне сліпучо-біле,з м'якими ніжними пір'їнами,а інше шкірясто-перетинчасте,чорніше найчорнішої ночі я байдуже спостерігаю за малесенькими тріщинками. Скоро тонкі павутинки побіжать все далі і далі,і далі,і далі...З'єднаються в чудернацьке мереживо,а потім... А потім мій Всесвіт остаточно зникне, а з ним зникну я. Бо я -Бог і Диявол цього світу,одночасно творець і творіння...
Божевілля? Так,я божевільний. Тільки чи набагато божевільніший за вас?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510403
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: посполитий