ти малював мене
малював, як сотні своїх картин
пензликом тихо черкав розпашілі долоні
так вітер цілує хвилі морської води
так хмари затримують сонце
що горить у тривкому полоні
і фрески говорять
і гучно шумлять магістралі
розвінчаний часом, лунає наглухо мотив
коли фарб стає менше
й бракує якогось півграма
сміливо іди, туди, де раніш не ходив
під твоїм конвоєм
лишились розмиті шматки
що тримають у собі сліди розпашілого воску
ти збирай мене тихо,
як опалі осінні листки
і знову малюй, так ніжно і просто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510407
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: kore