Скалічені щирості заплутались у діалогах
Наших стомлених рук і пульсуючих вен.
Я молилась на тебе, бо утратила бога,
Ти тримав у руках букети з місцевих антен.
Звуки хрипло свистіли і шкрябали горло,
Й забиваючи подих, ребра солоно хряптіли.
Я вкрай розбита, але до сих пір неповторна.
І ми знову співаєм, хоч дуетом не вмієм.
У мереживі снів заховались сусідні будинки,
Третя ночі згасила всі лапмпочки в вікнах.
Дивно : ти мене покохав, а я просто звикла.
А між нами стіна. А між нами лиш прірва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510410
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Олька Оленька