Гроза зірве зорі палку струну
І втопить в льодовім безтишші крапель.
Немов безбожний і сліпий каратель
Зітре у пам'яті ще свіжі нотки сну.
І присмак м'яти стерпне на вустах,
Сонлива думка вмиється в грозі,
Черкне за край по зоряній дузі,
Запалить віру й рознесе по всіх містах.
Щоб день надії з райдуги воскрес,
Гроза ще йтиме довго, до розсвіту,
Розмиє фальш, оманою зігріту,
І кине зкам'янілий болю хрест.[i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510495
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Юлія Кириленко