При сутінках перших упала сльоза

При  сутінках  перших  упала  сльоза
І  вмила  всі  трави  у  полі,
А  зранку  росою  назвалась  вона  –
Хотіла  сягнути  покою...

Молила  у  Бога,  благала  Його,
Щоб  якось  полегшив  страждання,
Та  всім  чомусь    байдуже  було
Чи  зійде  роса  на  світанні...

А  сльози  лились  гіркі  –  прегіркі
І  плакав  увесь  світ  навколо.
Так  мало  лишилося  ненці  Землі
Вже  скоро...  вже  скоро...  вже  скоро...

При  сутінках  перших  упала  сльоза
І  спрагу  згасила  шалену...
У  Бога  молила  для  вас  майбуття...
Земля  ця  вже  зовсім  солена...


smeri4ka

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510562
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Smeri4ka)))))