Я бачив світ, коли ти тільки прокидався,
Коли вставав з колін, виходив з тіні...
Я ворогам тоді на щастя не піддався,
Запеклий бій в кривавій скотобійні...
Він змусив вже тоді мене життю навчатись,
І виживати, бо по іншому не треба.
Я не хотів безперестанно скаучати,
Та скаучав, бо я слабкий без неба.
Отож бо, вийшовши із пекла - став невдячним...
А, може, так мене загартували?
Спочатку кинули зі скелі - стало лячно,
А потім випадково підібрали.
І я лечу, так само як усі довкола птахи,
Хоч іноді здається, - крил не маю.
Я не боюсь тепер зазнати болю й краху,
Я лиш боюсь залишитись без зграї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510582
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Інфант