Місячний вітер знову
застряг в дощах.
Там бІлки строкато-руді
скачуть
в потоці вітру.
В дерев плащах
Шерсть руду залишають.
Плаче
Осінь – місяцева сестра.
Така ж блідолиця.
Холодна та загадкова,
похмура, нічна,
Рясними дощами вмивається,
молодиця.
Місячний вітер заплітає
в коси вона.
Хоче туди, куди тепле літо
пішло недарма,
Де трави буяють і квіти.
Не бути тОму.
Вже свою вічну кужіль
плете зима.
Під покривалом своїм заховає
осінню втому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510617
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Bogdan_Сhorniy