То така дивна ніжність,
що ладна не лиш роки,
а й нескінченну вічність
стерти, як дотик руки
часом стирає втому,
біль чи ненависть люту
й просто веде додому,
ніби весна – не лютий,
ніби не сніг то – квіти,
вишень пелюстки білі,
ніби воскреслий квітень
вийшов з твоєї мрії.
Тиша не просить літер.
Ніжний рожевий вечір,
мов би туман чи вітер,
голі цілує плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510618
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Оленка Гу