Я вийшла рано. Парувало озерце.
Дрімали вулиці і вікна ще чорніли.
Турбою звичною покрилося лице.
Птахи мовчали, журно крильми лопотіли.
Ішла, обов’язок до праці стійко звав.
Туман на площі обіймав бродячу тишу.
Чуття стривожені на груди ранок клав.
Гадав, веселими піснями заколишу.
Не колисалось. Небо вилося в імлі.
А потім раптом розірвалось на шмаття.
І ринув дощ - мільярди крапель по землі.
Та не згасив думок сумних моїх багаття.
Він довго падав, по лицю мене шмагав.
Затих, коли я повернулася до хати.
Під вечір друг мені в приваті розказав:
- Біда, на сході нині в нас великі втрати…
На Донеччині (Зеленопілля) 11.07.2014 р. в результаті обстрілу з ‘Граду’ загинуло більше, як 30 наших військових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)