Ну що, невдячний, плачеш за минулим?
Тепер за неньку учепився враз?
А ми, повір, нічого не забули,
Це ж ти хотів Росію, п**арас!
Не витирай же сльози непотрібні..
Подумай, скільки вмерло молодих
Невинних хлопців за шматок надії,
Аж поки ти нарешті не притих.
Я пробачати відтепер не вмію,
Не ти за спокій голову поклав.
НЕ так страшна нам вбога та Росія,
Як той, хто рідну землю проклинав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510717
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Влада Грушицька