Моєму душевному і духовному прихистку,
маленькому храму Святого Духа
2011 р.
Віри пристань –
як вчить нас святий Заповіт,
спраглих душ вірний прихист –
маленька каплиця,
тут в ікону –
святеє вікно в Вищий світ –
із німотним благанням
вдивляються лиця.
Тут вогнем очисним
тихі свічі горять,
в молитви
найтаємніші думи вповиті,
перед Богом
оголені душі стоять –
беззахи́сні, вразливі,
як рани відкриті.
Щирість духу –
енергія тихих молитв,
через всі перепони
до Неба сягає –
світлий промінь,
мов сонечко, серце зігрів
Дух Святий це,
Він чує і тут пребуває.
Це намолене місце,
святі образи –
талісман захисний,
що від бід вберігає.
Від помилок життя,
від війни і грози,
тиха, щира молитва
і віра спасає.
Всіх клубівців і читачів вітаю
з сьогоднішнім святом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510839
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.07.2014
автор: Світлана Моренець