Із Розточчя річки
на всі боки,
як в дівчини стрічки,
що у косах.
Заповідний говір
яворини,
галичанки гонор
у дівчини.
[i]Я за нею, я за ними,
за очима, за ясними
на край світу я піду.
Я іду, іду, іду!
До крайсвіту я дійду![/i]
Сині очі – квіти
над потоком –
додають ми віри
з кожним кроком.
З-за світ очі чую
мову рідну,
я дівчину тую
перестріну.
[i]Я за нею, я за ними,
за очима, за ясними
на край світу я піду.
Я іду, іду, іду!
До крайсвіту я дійду![/i]
...
[i]Я дівчину, я дівчину
перестріну!
…Де яворина.[/i]
Створено 1. 02. 2007 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 119;
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 25.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510963
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Т. Василько