Бог тебе чом не скарає?! Чи ж його немає?!!!
А як є він, то за віщо ж синів забирає:
Кладе їх у домовину, закриває очі,
Бо ти хворий, втратив розум, знову крові хочеш.
Недолюдку поб’є ж тебе колись та година,
Що й на тебе чекатиме чорна домовина.
Нехай тебе грім небесний, блискавиця скосить,
Коли мати у безсиллі над сином голосить!
Увесь рід твій проклинаю і дітей і внуків
Хай літає над тобою зграя чорних круків.
Хай літає чорна зграя, пильно хай чатує.
Людські сльози і прокляття все ж колись почує.
І виклює твої очі скляні і криваві…
Брехня, впадеш і ти колись у своїй неславі.
Розіллється гнів народний, хвилею повстане:
Прийде та мить – чи ж радісна – і тебе не стане.
Не радісна, душогубцю, бо вбивав ти кращих,
Підсилаючи найманців, покидьків пропащих.
Ще розверзнеться землиця, та прийнять не схоче:
Чорні круки клюватимуть скляні твої очі…
[b][i] м.Бобринець . Сьогодні привезли хоронити з Донецька. Луцко Анатолій Степанович(07.05.85 - 11.07.14.) Вічная память герою![/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511001
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Олена Бондар (Бондаренко)