Моє літо…

Летять  роки,  занадто  поспішають.
Злітають  непомітно  дні  з  календаря.
Але  одним  мене  вони  втішають,
Що  теплим  світлом  ще  горить  моя  зоря.
Багато  довелось  в  житті  мені  узнати.
Було  всього:  і  радості,  і  сліз.
І  розуму  доводилось  черпати,
Злітати  вгору,  падати  униз.
Узнала  я  в  житті  ціну  кохання.
Воно  крокує  поряд  ,осяйне.
З  розумних  вуст  я  слухаю  повчання.
Поради  друзів  радують  мене.
Люблю,  як  всі,  блакитне  чисте  небо.
У  серці  маю  сонця  промінець.
Я  поділюся  з  друзями,якщо    буде  потреба.
Хай  дружби  виростає  пагінець..  
Йду  по  житті  повільним  тихим  кроком.
І  дружбу  можу  високо  цінить.
Боюсь  я  друзів  втратить  ненароком...
Без  них,  я  знаю,  важко  в  світі  жить...

.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511059
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: Н-А-Д-І-Я