«Доборолась Україна до самого краю :
гірше ляха свої діти її розпинають»
Тарас Шевченко
Ми боролись та не знали,
Що вовками стали
Рідні діти,і за гроші
Матінку продали.
Продаватися навчились
Ще із часів давніх,
Бо нестачу відчували
У їжі духовній.
І у цім продажнім світі
За все продавались,
Що побачили чужого,
Свого відцурались.
Не всі знають українці,
Котра душа сита,
То ще більше писка пхає
У чуже корито.
Може з горем і сльозами
Все таки прозрієм,
Щоб не вмерти разом з псами.
Маю ще надію.
Скільки в путах вже ходити,
Скільки вже боротись,
Треба врешті з Богом жити,
Бо життя коротке.
13.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511239
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: леся квіт