Не зупиняйся. Падаєш – вставай,
З останніх сил, з останнього «не можу».
Жалітися собі не дозволяй,
Не уповай лише на ласку Божу.
Ти на ногах тепер міцніше стій,
Дивись на світ відкритими очима.
Болить душа? Мовчи. Перехворій.
В нас вічності немає за плечима.
Роки летять. Такий короткий день,
А встигнути ще треба так багато.
Нам світ дає щодня десятки ймень,
Та треба серед них своє впізнати.
Назви себе. Носи своє ім’я.
Не гордо, ні. Гординя лиш погубить.
Зрости себе, як зрощують поля.
Люби себе, ніхто так не полюбить.
І час від часу ти себе питай,
З якою ціллю так тобі живеться?
Лиш не спиняйся. Падаєш – вставай.
Хай ця хвилина кроком відіб’ється.
14.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511353
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: Альбіна Кузів