Він забере тебе із мого серця.
Він забере тебе з моїх думок
Закляттям, що мов пісня розіллється
З пожовклих за століття сторінок.
Він поверне давно забутий спокій,
Розвіє клопітких ілюзій дим.
І рани, що і досі ще глибокі,
Засипле своїм зіллям чарівним.
Він легко наші розведе дороги,
За тим майстерно замете сліди.
І більше я не чутиму тривоги,
І серце не попроситься туди...
Він зробить все, про що його просила,
Скінчивши ж лиш руками розведе:
"Ти вибач, але магія безсила:
Тобі він найдорожчий із людей."
14.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511391
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: Таня Кириленко