Все складу і просто викину.
Без причин і якоїсь мети.
Всі слова здаються безликими,
Коли спалюють всі мости.
Так безглуздо мовчати й плакати,
Коли падаєш на асфальт.
Розривати на клапті пам’яті
Ледве стриманий тихий гвалт.
Розкладати на фрази й такти,
Що так сказано й не було.
Не навчилась, мабуть, брехати
Або просто мовчала на зло.
У повітрі повисла тиша,
Павутину снує павук.
Мабуть, щось там у долі не вийшло
Або щастя випало з рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511441
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Ксенія Подільська