Молиться мати... А сльози течуть.
Сивиною покрилися скроні.
Серце ледь б'ється, а груди печуть,
Втрата нестерпна. Нема поруч сина...
Невістки тінь лишилась на дивані...
І внуків шум в вухах вже не стоїть...
Залишилась лиш сам на сам з думками
З якими неможливо далі жить.
Життя нема... Воно скінчилось у ту днину,
Як обірвала клята куля та, життя...
Мого коханого і дорогого сина,
Який уже у сотні, в небесах...
Там наш Гостодь його оберігає,
А Мати Божа - захистом стає...
Але внучата, дорогі внучата...
Вже їм ніколи більш не бачити Тебе.
19.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511449
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Наталя Боднарук