Бабуся моя найбільше
Любила червоний колір.
Як літо – грядки розпише
Духмяним вогнем красолі.
Робота будила рано
Її та і нас нерідко:
«Як гарно зоря убрана!
В червоне! Вставайте, дітки!»
Лукавила. Треба ж гнати
Лисуху туди, під обрій.
І гладили винувато
Нам голови руки добрі.
У глиб років задивляюсь
З крутої вершини часу –
І здогад ураз проймає,
Що й досі живу запасом
Любові, яку у спадок
Рідненька подарувала
До мудрості ласки саду,
До креслень магічних рала.
Тепер я напевне знаю,
Чому поклоняюсь полю
І погляд чом завмирає,
Як стріне червоний колір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511520
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Ніна Багата