У кожному із нас живе дитина.
Вона сама натисне на рушій,
Дбайливо підбере ось ту хвилину,
Коли подивиться очима із душі.
Ти запитаєшся у себе : «Звідки небо?»
Навіщо зорі і куди тече вода?
Одразу ж відійде нудна потреба
Так ввічливо знаходити слова.
Ти будеш правду різати у вічі,
І безтурботно добирать думки,
Не посоромишся перепитати двічі,
Подати незнайомому руки.
Ти закохаєшся навіки чисто й мило!
Не за красу, не за слова, а просто так!
І без вагань знайдеш у собі силу,
Як дати цій людині вірний знак.
Буде той дух, що у тобі дрімає
Цукерці, сонцю і дощу радіти,
Адже дорослих, справді, то й немає,
Вони усі в серцях великі діти!
28.06.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Андрій Костюк