Чи від того так боязко й холодно,
що природа дощами рида?
Чи від того земним душам голодно,
що невіра їх сутність з`їда?
Чи від того кров лиється ріками,
що насититись хочуть сповна
і поміряти власними мірками
не поміряне часом життя?
Чи від того пала й розливається
кольорами гарячими синь,
що хтось горем вселюдським вмивається,
яке стелиться, наче, полинь.
Чи від того?.. А хто теє знатиме
і, для чого гадати дарма?
Коли син відрікається матері,
то здригається грішна Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511616
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: Ксенія Фуштор