І вірші дедалі гірші
І рими стають старими
Хто носить герби на пальцях
І контрабаси в кишенях
Знаходить безномерні станції
І довго висить між дверима
Ти – з фільму братів Дарденнів
І мухи десь там під повіками
Лоскочуть зеленими лапками
Сітківка спалахує сланцями
І зриме стає незримим
Щоб знову споганити рими
І де тепер ця атараксія?
Так помирають атмани
Не раджу реанiмацію.
8 липня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511623
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: Софія Костицька