Як часто той, кому потрібен саме ти
Крім холоду до себе не відчуває більш нічого.
Яке ж безглуздя ніби мантри, ніби молитви́
Подумки повторювать прохання не ламати серця мого́.
Дивитись в твої очі і там себе не бачить
І дихати у ритмі ударів твого серця.
Боліти всій, та все ж зуміть тебе пробачить.
Віддати тій, з ким твої очі виблискують мов скельця.
І ти підеш до того, хто тобі потрібен.
Навіть якщо в того́ нема в тобі потреби.
І так по проклятому колу, і ніхто не винен.
Ти - сенс життя для когось, а то́бі інший треба!
І зрештою самотність замість щастя.
Прицільний постріл іронії життя у душу.
Встаєш, їдеш, боїшся знову впасти.
І жаль змінити напрям кулі я не зможу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511769
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: LiTanka