Циганчата-альбіноси
пОтягом ходили,
альбіноси-циганчата
монетку просили.
Та, не задарма просили -
- скиглили-співали...
Деяким на жаль насіли -
- то, щось і давали...
Циганчата-альбіноси -
- а хто ж мама ваша?
Циганонька чорнокоса,
чи "зозуля" наша?
В оченятах срібносльозих
смуток невимовний...
В рученятах замурзаних -
- вузлик невиповний...
...Де-хто чорну свою шкіру
фарбує у біле.
Інший - вигадає віру,
та й будує вілли!
В дитсадок веде бабуня
ситі онучата.
Ось, долонечка манюня,
смика - циганчата!
Та, чого ж вони біляві,
оченята сині?
Дісталися "на халяву"
нені-Україні...
...Бідка тітка:"Заробляти,
гроші "нада чесно".
Хто ті кляті, де ті грати,
мені "інтересно"?
Мене мати за провину
- на просо, на гречку!
А воно, бач, з пуповини,
та вже "скаче в гречку"!
...Відгомін лунав довгенько,
та різноголосо.
Мов підспівував гарненько
отим альбіносам...
...Циганчата-альбіноси
пОтягом ходили...
Альбіноси-циганчата
монетку просили...
14.12.2007р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51178
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2007
автор: Микола Шевченко