Ти мов царівна приходиш до мене,
Жінка розкішна у свиті зими,
То ти весна й своє листя зелене
В гілля вшиваєш дерев надсумних.
То ти з’являєшся з клавіш рояля,
Музика чиста, що душу ятрить,
І прикриваєш обличчя вуаллю,
Щоби не бачить, як серце болить.
Ти мов пелюсточка квітки барвиста,
Ніжна і ясна, мов тонка струна,
Ти моя жінка, прекрасна і чиста.
Пташко моя, ти у мене одна!
Ти йдеш до мене тризоряним небом,
Блискавки, громи – дарунки твої,
Тільки в тобі моя творча потреба,
На українській, на рідній землі.
Ти йдеш до мене з прочитаних книг,
З вогника свічечки, що на вікні,
Прима моїх поетичних інтриг,
Вічна потреба моя у тобі.
Прошу ніколи не кидай мене,
Бо буде важко без тебе прожити.
Музо моя, дуже прошу тебе,
Дай мені шанс – усю вічність творити!
28. 12. 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511838
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Віктор Остроух