Серед гуркотіння вітрів...
Та липневого тихого жаху,
Тонути в багні мілілітрів,
Найчарівніше для мого “даху”.
У когось на вустах смак
Моря та стиглих вишень,
А у втрачених, лиш присмак
Мозкових придушень...
У провалля стоїш...у безодні.
Ти, священники й монашки..
Від'єднюєш думки катодні
Й зникаєш на обрії пляшки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511904
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Esenuna