Повільними думками, рухами й словами,
Пливу в однокімнатній самоті
Й не відаю, що десь за берегами
Існуєш ти!
Тебе намріяв, вже не раз – та певне,
Була не ти то, а лиш тінь твоя,
Й зболіє надто голова,
І серце відклекоче мов Везувій,
Допоки не відчую – не моя…
Однокімнатне мабуть в мене серце,
Там місце є лише одній -
Намріяній, і ледь сумній,
З веселими іскринками в зіницях
І вірним поглядом, аж серце веселиться.
І плаче радістю півмертва самота.
Та чи існуєш ти?
Не відаю й не знаю, де берег той,
В однокімнатній самоті,
Словами, рухами й повільними думками,
Існуєш в моїх мріях, справжня ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2014
автор: Андрій Толіч