На вічних терезах літа і зими,
Чиїхось істин біло-чорне тло.
І вже тумани сиві за плечима
Тому, що нині всоте не збулось.
А все, що є, – облудне, як бескиди
І нетривке, мов березневий сніг.
Чекає доля поки час не скине
Важкий тягар перейдених доріг.
Десь освятили тишу блискавиці
Задміла вись у проблисках гнучких
А в синіх вікнах, де чомусь не спиться
Запроменіли Стрітенські свічки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511982
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Леся Shmigelska