І зневажена, і придушена,
Переслідувана не раз,
Ти – єдина моя віддушина
Для душі у жорстокий час.
Засліпила нажива очі нам –
Інші цінності у житті.
Ти, поезіє, вже похована
В незаслуженім забуття.
Та шпаринки собі вишукуєш,
Межи сповнених жаху, шпальт.
Диво-пагонами вигулькуєш,
Проростаючи крізь асфальт.
Бо загальновідома істина –
Що у світі минає все!
І краса лиш одна, воістину,
Світ і душу іще спасе!
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511991
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Ніла Волкова