Лози-верби золоті
відійшли в минулі дні –
і тепер усі думки:
оженюся залюбки!
[i]Приспів:[/i]
[i]Будь моя, будь моя!
Твої очі, мов весна,
і краса твоя така
неземна, неземна.
Припаду до твоїх ніг –
усміхнися ти мені,
усміхнись, усміхнись,
усміхнися ти мені.[/i]
Щемний легіт на душі –
я тепер такий, як всі;
я на тебе задивляюсь
і тобі одній співаю.
Приспів.
Поринаю я у світ,
де панує щедрий сміх;
розум губить синява,
з вуст твоїх мої слова.
[i]Я твоя, я твоя!..[/i]
[i]Приспів.[/i]
Створено 1. 08. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 34.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512001
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Т. Василько