Хочеться мовчки кричати,
Засльозитись, примруживши очі,
І від світу всього заховатись,
У кутку просидіти до ночі.
Слабкість… Ні, не дозволю
Емоціям гратись на струнах
Душі. Ці крапельки болю
Омиють хай скелі у рунах.
Відчайдушно гукатиму сон.
Не приходить, і місяць у повні.
До світла з відчинених вікон
Відходять думки. Все назовні:
І сльози, й неспокій сердечний
Затьмарили розум. Світанок…
Зустріну одна, безперечно,
Довгожданий, незвіданий ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512003
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Марина Цуркан