О Господи! Пробач мене,пробач.
Бо я не знав тебе ,не знав.
І совістю моєю ти не плач,
Я вбив дітей ,яких одвік не знав.
Я матерів вбивав і різав жили браттям.
І Я стріляв. Ракетами стріляв,які розвіяли латаття.
А ти дививсь,тихенько підглядав.
Як я вбивав. Як нищив,
Грабував.
І ось трьох сотень душ у серці не хватає.
Нема їх на землі!
Немає!!!
Бо я убив! Бо я!
А ти дивись...і далі
Здригнеться загорена земля
І буде кров у кожній далі.
І буде інша матінка-земля
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512017
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: ПростоДен