Не заслоняйте дзеркала своєї совісті,
Фіранками із чорної вуалі,
Бо розум відійде у невагомість,
Подумайте ,яке життя без нього далі .
Як поклик совісті нас перестане кликати,
То темрява свою відкриє пащу,
Забуті Богом станемо навіки ми,
Душа вже не врятується нізащо.
Коли ще совість наша не задрімана,
І в летаргічний сон іще не впала ,
Свій розум на сторожу покладемо їй,
Щоби душа у пеклі не палала.
17.07.2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512020
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: леся квіт