Хтось малює нам долю, та фарби набирає
не в підніжжя веселки, а так...
Сіро-темна й червона інші барви стирає
на картині безмовній, однак
якщо кожен з нас візьме колір неба й колосся
і з любов`ю мазок проведе,
тоді гучно озветься те німе безголосся,
у якого хтось душу краде.
Хтось малює нам долю, бо своєї не має -
чуже завжди солодше свого -
крила вільної птахи без жалю підтинає,
та не випити болю всього,
що по світу розлито не одими руками
не за рік, не за два - за віки.
[i][b]Намалюймо ж бо долю ми своїми фарбами,
не зіпсувши її сторінки.
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512082
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.07.2014
автор: Ксенія Фуштор