Тут гніздяться лелеки. Так тихо.
Навіть чути, як стогне земля,
Як крізь неї, немов через сито,
Проростають дерева й трава.
Тут росою вкривається листя,
Тут живі, не зачахлі поля.
Срібні зорі, неначе намисто,
Одягає вечірня зоря.
Тут гаї уквітчалися співом
Голосистих дзвінких солов’їв.
Веселковим тонким переливом
Ранок косу дівчині заплів.
Тут протоптана стежка у лісі
Поколіннями диких тварин.
Тут задарма на полі й узліссі
І ромашка росте, й розмарин.
Ту небесні складають етюди,
Тут легенда в траві пророста.
Тут гніздяться лелеки, не люди.
Там, де люди – земля не жива.
17.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512173
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Альбіна Кузів