Треба вміти більше, ніж просто бути.
Всі ці вирвані з грудей сторінки з іменами
Я не можу тих хто дорогий забути,
Я дотепер не бачу початку фіналу...
Хіба ти більше ніж поряд чи як зрозуміти?
Коли ти в серці глибоко застрягнеш навік
Я маю йти, маю бігти, щоби не здуріти,
Щоб більше пальці твої не торкались повік...
І я не знаю чи плакати вже, чи сміятись,
Я вже не знаю нічого і знати не можу
Я просто більше не хочу нікого втрачати,
І знов чекати всю ніч у самотності сходу...
І я не знаю де йти, і чи когось шукати
Все так у всесвіті склалося раптом непросто,
Що кожну мить хтось повинен морально вмирати,
Це як чекати на літо, а опинитися в осені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512196
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Цілковито незалежна