О.С.
Що скажеш, вродлива жінко,
Що літо плете волошки
У вигріті сонцем коси,
А в серці веснують сльози.
Чи скажеш, що небом стала
Втопила в розлуці спокій,
І лагідно скинеш погляд
З розквітлих липневих років.
Вродлива, земна материнко,
Дивись, який справжній почерк,
Яка наголублена щирість
І барва у твоїх очах.
Дивись, як торуєш щастю,
Виборюєш тихі кроки,
Під пресом чужим вплітаєш
Любов у скажений простір…
Що скажу, вродлива жінко,
Неси попід небо щастя,
І в кожну земну хвилинку
Спізнай, що ти є найкраща.
У ніжній, жіночній долоні
Сховай невпокорену твердість,
І вір, як в останнє, вперто
Господь випробовує кращих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512271
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Оксана Пронюк