Пригорнуся душею
Я до рідного слова –
Те, що в’їлось іржею,
Облетить, як полова.
Заструмує джерельце
Наймилішої мови.
З нею входять у серце
України основи.
«Кобзаря» почитаю
І, укотре, заплачу...
Як умію і знаю,
Поділюся, читачу:
- Наша мова чудова,
Це – держави зіниця!
А для лірика – слова
Невичерпна криниця!
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512275
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Ніла Волкова