Я ніяк не забуду той день, коли ти сказала, що серцю не вкажеш.
І не забуду чудесну ту зиму. коли познайомився з тобою.
Ти дарувала мені весь час тисячі, навіть більше: мільйони вражень,
Таки, свого часу поринув у рудоволосий твій світ з головою.
Ти, наче, доросла людина, і, наче, маленька дитина водночас.
Коли ти весела, з тобою так легко й приємно завжди спілкуватись...
Твоя неповторна краса, і твоя, немов тендітна волошка, постать,
Я вірю, не зможуть ніколи від бід і прожИтих років зіпсуватись.
Строката дорога життя веде нас вперед без перестанку до раю,
Я радий безмежно, що на узбіччі побачив тебе, мов світлий міраж.
Ні, ти не думай, уже давно від кохання до тебе я не згораю,
Але дякую Богу, який свого часу подарував вражень багаж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2014
автор: Інфант