У всьому винні ми самі*
Й не звинувачуйте нікого.
Привикли жити у г..ні
Туди і йде для нас дорога.
О, може знову пронесе,
Яка погана влада,
О, бач сусід краде,
Й яка у нього хата.
І то не так і то не те,
Усе погано вдома,
І вулицю у москаля мете,
І персики збира у роми.
Якщо вже бізнес є,
То все собі до лузки,
Все зразу все моє,
А батраку й державі дзуськи.
Ну, а якщо вже у руля,
То тут весь світ ховайся:
Усе моє, уся земля,
Хоч море розливайся.
А ті забули родовід.
На милість москаля
І мова, і весь рід,
Та що там, і свята земля.
Лишилася лише одна надія,
Родилось нове вільне покоління
Для них Вкраїна важливіша і золота і сала,
У їх руках могутньою стане держава.
*Українців в Україні за останнім переписом у 2001 році біля 78% і це включаючи Крим де переважають росіяни і татари, у всіх інших областях переважають українці. Я запитую у себе і у вас - як могло так статися, що українці пішли проти українців на сході країни? Чи ні? Тоді чому в мільйонних містах Донецьку і Луганську нема велелюдних протестів мирного населення проти незрозумілих повстанців і зайд з Росії, які ведуть себе гірше терористів самої радикальної масті? Нехай без державної і національної символіки, лише за єдність і мир в регіоні, якби в Донецьку на мирний мітинг вийшло 300-500 тисяч людей, в них би ніхто не стріляв і вони тільки мирним протестом навели б порядок в місті. Не вірю, що жителі цих регіонів хочуть жити окремо, або в Росії. Ні не хочуть. Чому ж ці люди сидять і чекають допоки чергова міна чи снаряд терористів впаде на їх голови і на їх дітей, чи їх прекрасні міста перетворяться в руїни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512337
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Леонід Ісаков