Заблукала їжачиха,
Ох, і наробила лиха,
Сидить плаче вона стиха.
Тут біжить заєць-хвалько,
«Звідкіль море це втекло?
Забув калоші, як на зло.
Що за лихо? Уже годі!
Допоможу я при нагоді,
Може, де була ти в шкоді?»
«Заблукала я, біда,
Не знайду з дітьми кубла,
Тут лисиця ходить зла».
«Хоч малий у мене зріст,
Зовсім куций маю хвіст,
Швидко бігати є хист.
Обережно лізь на спину,
За одну лише хвилину,
Я знайду твою хатину.
Приготувались, на старт,
Все серйозно це не жарт,
Похвали я лише варт».
Кулею заєць летить,
Їжачиха вся тремтить,
Але з горя все терпить,
Десять кіл зробив за мить,
Геть щасливий вже сидить,
Чи це правда, чи він спить?
Та ж галявина й пеньок,
«Який з тебе зайцю толк»,
Заєць з відчаю замовк.
«Був хвальком і ним лишився»,
Сірий гірко зажурився,
Слави так і не добився.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/781-zablukala-jizhachikha.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512364
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 19.07.2014
автор: Антоніна Грицаюк